Стала помічати, що щось не пишеться мені в жж. Ніби не така вже й зайнята, і бажання є, і можливість. А потім побачила, що єдиний час, коли до мене думки приходять – перед сном. Бо в інший час я ніби спеціально позбавляю себе такої можливості. Наче кажу собі – подумаю, як перероблю всі справи. А всі справи, як відомо, ще нікому не вдавалось переробити, то так і виходить, що до думання діло не доходить. Оце вже не чекала, що доживусь до бездумного життя. Треба виправлятись.