Дійсність-як -така

KateOm-84@yandex.ru — Thu, 24 Jul 2008 10:15:06 GMT

Коли згадую Крим, на думку одразу приходить гори, бо саме там я їх побачила вперше і була вражена їх величчю. Споглядаючи кримські краєвиди легко думати про вічне, відпочивати від метушні та визначати, що в житті головне. Проте не меншу цікавість в мене викликають місцеві мешканці. Я б хотіла знати, що вони думають про нас, туристів, про країну до якої належать, чи це правда, що вони б радо відкололи півострів та причалили біля берегів Росії, чи варто мені остерігатись, якщо захочу ходити по Криму із значком «я-українка». Я б хотіла почуватись в Криму, як почуваюсь на решті території України – як вдома.

KateOm-84@yandex.ru — Wed, 09 Jul 2008 18:38:29 GMT

Майже всі мої поході на Хортицю закінчуються дощем. Напис на плакаті зазначає - Хортиця любить вас, і хоч я теж люблю Хортицю, починаю думать, що це не взаємно.

KateOm-84@yandex.ru — Mon, 30 Jun 2008 14:41:16 GMT

Тепер в мене вже не може бути виправдань, щоб ути нещасивою, бо я твердо вирішила - все літо, що ще лишилось, я буду вільною, буду робити, що хочу, не засмучуватимусь через дурниці та нічого не відкладатиму на потім.

KateOm-84@yandex.ru — Wed, 25 Jun 2008 19:15:14 GMT

Рідким випадком, коли заплановане вдалося реалізувати, виявилась Країна Мрій. І добре, що воно виявилось того варте.
Останнім часом етнофестиваль – це місце, де я почуваюсь найкраще. За наявності відповідної атмосфери ні дощ, ні втома не можуть зіпсувати мені настрою. Це вже потім, прочитала на форумі, що виявляється звук був жахливий, погода нестерпна, люди п’яненьки, ціни не підйомні, вишиванок мало.
А мені все по-іншому запам’яталось: нервовість Забужко, яка не видавалась недоречною, дивовижно-оптимістичний голос Ніни Матвієнко, чудові малята у вишиванках і молоді кобзарі у подраних джинсах.

KateOm-84@yandex.ru — Tue, 17 Jun 2008 10:08:41 GMT

В мені 12,5% латиської крові. А яке цікаве коріння у вас?

KateOm-84@yandex.ru — Thu, 05 Jun 2008 12:13:02 GMT

Не люблю тости. Оцей момент, коли кажуть "а зараз слово має..." для мене нічим не кращий ща "до дошки піде...".
Невже оце переставляння місцями слів вітаю, бажаю , кохання, здоров'я і (о, боже) фінансового благополуччя роблять когось щасливіше?

KateOm-84@yandex.ru — Tue, 20 May 2008 10:39:35 GMT

Кількість вартих уваги місць де мене ще не було і які можна було б відвідати вихідними повільно, але скорочується. Оце була у Асканії-Нова, сподобалось, там гарно, зебри пасуться степом. Схоже на Африку, а на додачу поїздки відкритими Газелями породжують стійкі асоціації з сафарі. Але разом з тим, зрозуміла, що пора зав'язувати з екскурсіями, занадто вони обмежують. Їх мета - ознайомити загально, а я б хотіла відчути дух та насолодитися деталями. До того ж, хочу мати власні спогади, а не структуровані розповідями екскурсовода.

KateOm-84@yandex.ru — Tue, 06 May 2008 19:52:15 GMT

Все життя живу в Запоріжжі, але цікавлюсь Хортицею не так давно. Тому ще не перестаю дивувтись її різноманітності. Вихідними стало зрозуміло, що Хортиці дуже пасують етнофести, а мені пасує вишиванка :)

Тож, дякую всім, хто був там, все було чудово

Немовлялька

KateOm-84@yandex.ru — Fri, 25 Apr 2008 11:18:46 GMT

Оце тримала на руках немовля вперше. І дивно так – не можу його сприймати як людинку, хоч і маленьку. Радше тваринка якась – це необразливо я тваринок дуже люблю, а жалію навіть більш за людей. Воно ж цілком ірраціональне, йому не можна сказати – почекай, не кричи, давай у всьому спокійно розберемось, а це лякає.

KateOm-84@yandex.ru — Fri, 18 Apr 2008 11:47:22 GMT

Невідповідність бажань та нагод просто вражає. Коли запланую собі похід у клуб, здається що на світі немає нічого кращого ніж спокійне лежання вдома з книжкою. Всі атрибути цього дійства набувають одразу покращених якостей – чай смачніший, диван м’якіший, а ковдра лагідніша.
А як часто, коли я була вдома, здавалось, що справжнє життя – десь там, вирує, а й стою собі на узбіччі.
То що це – саме моя природня вередливість чи одвічний життєвий принцип бути незадоволений тим, що маєш і бажати, те чого зараз не можеш отримати?

KateOm-84@yandex.ru — Tue, 01 Apr 2008 13:06:13 GMT

Влітку жарко і ліньки рухатись
Восень дощі і хочеться спати
Взимку короткий світовий день і нічого не встигаєш
Навесні авітаміноз і немає сил
Якось так виходить, що весь час щось заважає. А коли ж жити у повну силу?

KateOm-84@yandex.ru — Thu, 27 Mar 2008 11:55:33 GMT

Родичі бувають різні, мої переважно хороші. В деяких зник час від часу трапляються дні народження. То ж сьогодні мені випала нагода привітати дорогу bylbashka з її черговим святом.

Люба Бульбашко, багато з того, що прийнято бажати в тебе вже є, а саме: врода, прекрасна сетра :), початкові знання з програмування та купа кольорових браслетів. То ж для щастя тобі не вистачає любові та грошей. Чого тобі і бажаю.

KateOm-84@yandex.ru — Mon, 17 Mar 2008 10:43:55 GMT

З творчістю гурту ВВ я познайомилась так - прийшла на черговий день міста, чекала на якийсь інший гурт, але інший гурт буди не зміг і прислав замість себе ВВ. Творчості ВВ я не розуміла, але залишилась. Через десять хвилин я виявила себе танцюючою під воплі ще через десять хвилин я вже і підспівувала. Їх фанатом я так і не стала, але оцінила гумор, самобутність та мелодійність.
І концерт їх теж по собі лишив такі приємні враження, без надривів, таке рівне відчуття світла.

KateOm-84@yandex.ru — Fri, 29 Feb 2008 10:20:29 GMT

Не всі ранки однаково добрі, але часом трапляються і кумедні. Сьогодні нашій пильній сусідці здалося, що тхне газом. Обравши з усього під’їзду саме нашу квартиру, запропонувала нам швидко евакуюватись на подвір’я. Нас до таких справ двічі запрошувати не доводиться, до чого до чого, а до евакуації о шостій ранку ми завжди готові. Мама евакуювалась першою, чомусь у сланцях на босу ногу. З усіх цінних речей ми з сестрою обрали собаку та черепаху. Але виявилось, що чоловіки ніяк не можуть покинути домівку з нечищеними зубами, не знаю чому їх там у армії вчать, але точно не швидко збиратись.
Служба газу приїхала, не втрачаючи ні секунди часу, за сорок хвилин, і сонно нам повідомила, що то тхне ніякий не газ. Ось така історія.

KateOm-84@yandex.ru — Mon, 25 Feb 2008 11:42:40 GMT

Ходила у кіно. Здався цікавим підхід розпочинати стрічку без зайвих підходів, одразу помістити глядача у вже розвинену історію. Коли у середені фільма почалися тітри - ніщо не віщувало біди. Після титрів почалася передісторія. Знову ж таки, це здалося цікавим - показати як насправді нелегко дався цей геппі енд. Коли кіно пішло по другому колу стало ясно, що хтось забув перематити бабіну.
Розпочала читати книжку. Кннижка являє собою роздруковку з нету. Дивний швидкий сюжет. Перегортаючи черговий лист розумію, що це був кінець історії, бо листки були складені у довільному порядку.
Якось воно дивно.

Зі святом?

KateOm-84@yandex.ru — Thu, 14 Feb 2008 09:56:17 GMT

Чи вказує нелюбов до свят на те, що людина нещасна?

KateOm-84@yandex.ru — Mon, 11 Feb 2008 13:28:36 GMT

Те, що день вихідний – це само по собі ще нічого не гарантує. Буває так, що рятувати від нерадісності доводиться і такі дні. Особливо якщо це лютий і немає сонця. Мене врятувала „Амелі”. Фільми про дивних дівчат завжди цікаві, адже кожна дивна дівчина дивна по-своєму. Фільм не розказує про те, що життя прекрасне, він про те, що яке б це життя не було – почуття гуморі, безпосередність і невимушеність ще нікому не завадили.

KateOm-84@yandex.ru — Fri, 01 Feb 2008 20:02:49 GMT

Мої спроби користування аською у мобільному нагадують анекдот про чоловіка який використовує машину лише для поїздок за запчастинами. Найчастіше від мене можна отримати повідомлення типу “Чому воно не працює?” і “Як це зробити?”.

KateOm-84@yandex.ru — Wed, 23 Jan 2008 11:36:27 GMT

Бачу всі вже по троху починають готуватись до традиційної лютневої зустрічі випускників. Особливу активність у справах підготовки проявляють ті, що отримали цього року підвищення або дівчата, що спромоглися вийти заміж. Але хіба саме їх з нетерпінням чекає публіка? Перші красуні, що погладшали або розлученні (і бажано безробітні) лідери класу - ось за чим дійсно люди ходять на ці заходи.
А ось взагалі не хожу, бо не за ким там не сумую, а ходити дивитись на людей з цікавості як на макак в зоопарку видається дурним.

KateOm-84@yandex.ru — Mon, 21 Jan 2008 10:39:59 GMT

А начальники виявляється такі ж люди як і всі. І щось навіть відчувають. І дуже ображаються коли ми від них йдемо. Іноді при цьому так сильно втрачають обличчя, що аж сумно стає.

KateOm-84@yandex.ru — Wed, 09 Jan 2008 13:29:38 GMT

Маю бажання змінити роботу, мрію про те, щоб вона була мені цікавою. Заздрю людям, у яких головний критерій вибору – гроші, вони просто йдуть туди, де більша зарплатня і ні в чому не сумніваються. Випадки, коли люди не мають інших захоплень окрім роботи, бо ця справа їх пристрасть, також слугують повчальним прикладом.
Знаходжусь у розпачі, бо йти працювати якимось економістом здається нудним, у продажах – несумісне з моїм характером, а до творчих професій не маю хисту. Але ж повністю безталанних людей немає. Має ж бути десь заняття спеціально для мене.

Ось така в мене йолка. А у вас?

KateOm-84@yandex.ru — Fri, 28 Dec 2007 13:20:48 GMT

KateOm-84@yandex.ru — Wed, 26 Dec 2007 10:29:30 GMT

Я не люблю готувати. Мені не подобається, що результат праці зникає швидше ніж триває сам процес. Коли стало зрозуміло, що сонячною енергією живитись я вже не навчусь, то вирішила потроху втягуватись в це діло. Почала з приготування глінтвейну, не зовсім їжа, проте смачно. Вкидання духмяних спецій у киплячу воду було схоже на відьомство. Вийшло смачно і цікаво, тож тепер до мене можна приходити на глінтвейн :).

KateOm-84@yandex.ru — Tue, 18 Dec 2007 11:19:09 GMT

Думка про те, що цей світ несправедливий і все в ньому нечесне від державного устрою і до людських стосунків є досить поширеною. Можливо так воно і є. Але мабуть це той випадок, коли краще зберігати нічим непідкріплений оптимізм, ніж збирати факти на підкріплення цієї теорії.

KateOm-84@yandex.ru — Fri, 14 Dec 2007 11:49:34 GMT

Один хлопець (хоч припускаю, це не поодинокий випадок) маючи непогані стосунки з дівчиною, надумав їх покращити. Ну щоб уваги було ще більше, піклування ще ніжніше, а іжа ще смачнішою. Інсценував розірвання стосунків, чекав на примирення на вигідних для нього умовах. А дівчина вирішила не повертатись.
Як на мене люди, які створюють собі штучні перешкоди, просто не мають чим себе зайняти.